23 січня 2015 року у давній катедрі зліквідованої 140 років тому Холмської Єпархії УГКЦ, що на Даниловій Горі, відслужили Божественну Літургію у візантійському обряді з нагоди літургійного спомину Пратулинських мучеників, котру очолив о. Стефан Батрух, парох парафії УГКЦ Любліна і Холма. Проповідь виголосив о. Марек Рудзь, священик Білостоцької архиєпархії, докторант Інституту Психології Люблінського Католицького Університету.

Пригадуючи історію мучеництва 13 пратулинських вірних, отець-проповідник наголосив: греко-католикам з Пратулина у 1874 році були без Св.Євхаристії з новонародженим Христом, бо їх церква була замкнена, а пратулинського пароха заарештувала царська влада враз з іншими священиками. Вірні були як вівці без пастиря. Єдине, що залишилось – це ключі від церкви, в обороні котрої загинули, коли 24 січня до Пратулина прибув царський начальник з військом і забажав впровадити православ’я згідно з царською волею. Як же схоже є мучеництво пратулинських уніатів з тим, що заповідав Христос: «Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме» (Мт. 10, 18-20) Для усіх нас зібраних тут, католиків візантійського і латинського обрядів, смерть Пратулинських мучеників є джерелом живої віри, – зазначив під час пропоповіді о. Марек.

„Я, як священик латинського обряду чуюся в особливий спосіб обдарований духовними ласками греко-католицької Церкви. Передусім тому, що мешкаю на території парафії Св.Максиміліяна у Любліні, на території якої є колишній концентраційний табір на Майданеку. Саме там мученицькою смертю помер блаженний о. Омелян Ковч. Його постать супроводжує мене протягом життя, – поділився о. Марко, – Хочу засвідчити, як священник, котрий походить з Кузні Білостоцької, а заодно духовний потомок отців Василіян, де вірні візантійського і латинського обряду втілювали в життя заповіді любові – приймали найсвятіші Тайни без огляду на обряд. Та братня любов панувала до 1839 року, доки за наказом царської вдали не скасували Унію і не розпочали переслідування не лише уніатів, а й католиків латинського обряду, котрі коли-небудь користали з послуги оо.Василіян. Сьогодні в Кузні немає зовнішніх проявів життя греко-католиків, але я особисто є прикладом того, що дух оо. Василіян не помирає. Жодні репресії не в стані вбити того, що було”.

О. Стефан Батрух у завершальному слові наголосив: „Пратулинські мученики у молодому віці знайшли в собі сили духу, аби виразити думку, котра була незгідна з офіційно нав”язаною царською владою. Сьогодні молоді люди в Україні гинули і гинуть за право бути собою, за прво до самосствердження. Тому, попри надію на те, що історія буде вчителькою життя, бачимо, що досі втілюються у життя ті самі сценарії і повторюються ті самі помилки”.

Пригадуємо, що 2015 року припадає 140 річниця ліквідації греко-католицької Єпархії з центром у м. Холмі та 141 річниця смерті тринадцяти пратулинських мучеників. З 2004 року, в дні літургійного спомину Пратулинських мучеників студенти Люблінської Митрополичої Духовна Семінарія УГКЦ та вірні парафії Різдва Пресвятої Богородиці, що у Любліні, традиційно беруть участь у Божественній Літургії на Даниловій Горі, що у Холмі.

Христина Гарасимів

00000