29 липня Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, у соборі Святого Юра у Львові, очолив Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди вшанування 150-ліття від дня народження митрополита Андрея Шептицького. Із Верховним Архиєпископом співслужили владики Синоду Єпископів УГКЦ та численне духовенство. Також урочисто посвячено пам’ятник Андрею Шептицькому за участю Президента України.

Глава УГКЦ: «Історія встановлення пам’ятника Митрополиту Андреєві – це історія боротьби українців за свою свободу»

Такими словами звернувся Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав до духовенства, представників державної влади та вірян з нагоди відкриття і освячення пам’ятника Митрополиту Андреєві Шептицькому 29 липня на площі Святого Юра у Львові.

Глава УГКЦ наголосив на тому, що історія встановлення пам’ятника Митрополиту Андреєві у Львові є історією боротьби українців за свою свободу. «Змагання встановити пам’ятник Великому Митрополитові є невід’ємною частиною національно-визвольних змагань нашого народу та боротьби за свою історію, свідомість, церковну та національну ідентичність. Це історія боротьби за своє сьогодення і краще благословенне Богом майбутнє», – пояснив він.

Він повідомив, що цього року минає 80-та річниця з того дня, коли у Львові вперше побачив світ пам’ятник Митрополитові Андреєві. Це сталося у 1935 році у 30-ту річницю створення Національного музею у Львові і в 70-ті роковини з дня народження Митрополита.

«Тоді цей пам’ятник постав, як знак вдячності українських митців Великому батькові українського мистецтва і духа», – зазначив він, додаючи, що автором цього монументу був Сергій Литвиненко і його поставили на подвір’ї музею. Однак не довго він там простояв. Іншого місця для монумента Митрополитові Андреєві в той час у Львові не знайшлося.

«А ще інший митець ще за життя Митрополита збудував пам’ятник, який сьогодні об’являється нашим очам. Андрій Коверко, митець міжвоєнного українського львівського модерну, створив пам’ятник, який бачив Митрополит ще за свого життя. Але не знайшлося місця і для цього пам’ятника, крім ще іншого подвір’я – подвір’я Львівської богословської академії», – сказав він. І цей пам’ятник довго не простояв. Як відомо, радянська влада знищувала усе що могла, а найперше – нищила пам’ять про великих мужів і провідників українського народу і Церкви. Тому цей пам’ятник знову став предметом боротьби українців за право бути собою на своїй рідній землі.

Глава Церкви пригадав, як у 90-х роках львів’яни спонтанно зносили квіти, позначаючи місце, де має постати пам’ятник Тарасу Шевченку і пам’ятник Митрополиту Андрею. Тоді на площі Святого Юра була гора квітів і свічок та надпис: «Тут буде стояти пам’ятник Митрополиту Андрею». «Сьогодні це сталося. Тож погляньмо на цей монумент! Ми не бачимо перед собою тріумфального князя Церкви в розкішних архієрейських шатах. Ми бачимо бідного вбогого монаха, підперезаного шкіряним ременем чистоти, послуху та убогості. Ми бачимо Мойсея українського народу, який сьогодні сходить із цієї Святоюрської гори, ніби з українського Синаю, після не сорокаденної, а вісімдесятилітньої молитви і стояння перед Божим обличчям», – сказав Блаженніший Святослав.

Він також зауважив, що Митрополит Андрей, як Мойсей українського народу, сьогодні стоїть і опирається своєю рукою на «непорушну скелю української історії».

«Сьогодні українська Церква та народ йде тою дорогою, якою повів, ведеш і вестимеш нас Ти, наш Пророче, Учителю, Святителю і Батьку. Бо це дорога свободи, правди і відродження та воскресіння українського духу. Це дорога утвердження української державності. Це дорога до святості, до Бога і вічного життя», – завершив Предстоятель УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

Виступ Президента на церемонії відкриття пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
29 Липня 2015 – 14:17

Виступ Президента на церемонії відкриття пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
Ваше Блаженство, високопреосвященні та преосвященні владики, всечесні отці, преподобні сестри!
Дорога львівська, галицька і українська громадо!
Велика приємність для мене бути тут сьогодні серед вас. В народі кажуть, кожна добра справа починається з дощу. Цей дощ сьогодні – це є добрий знак, це означає, що ми зараз з вами робимо дуже добру справу.
«Як не згадати далекоглядну і ґрунтовну пастирську діяльність Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького… Треба зробити належне посилання на його героїчну апостольську працю, щоб зрозуміти по-людському незбагненну живучість Української Греко-Католицької Церкви в темні роки переслідування».
Ці слова належать Папі Іоанну Павлу Другому, і сказав він це тут у Львові 14 років тому під час зустрічі з молоддю.
Я радий і надзвичайно вдячний теперішньому Папі Франциску за те, що в 150-річницю народження Владики Андрея Апостольська столиця зробила важливий крок у процесі беатифікації нашого митрополита і визнала його геройські чесноти.
Сьогодні і ми з вами відновлюємо історичну справедливість і нарешті відкриваємо монумент Шептицькому у Львові. Та найкращий пам’ятник Владиці – сама незалежна Україна, яка крокує до родини європейських народів.
Як сказав один із сучасників митрополита, цю неймовірно велику постать не може проминути мовчанкою ні приятель, ні ворог; ні убогий, ні багатий; ні релігійна людина, ні атеїст; ні науковець, ні неписьменний. Ніхто не може і не сміє! Такі люди, як Владико Андрей, дорогі для нації і складають її золотий запас.
Шептицький на основі церковної структури створив прообраз національного українського організму. За часів митрополита Андрея Україна ще була розділеною між сусідами, де-юре Україна на ті часи ще не постала. Але де-факто держава вже існувала. Так, існувала, і саме в тих межах та кордонах, що і Греко-Католицька Церква!
Хід історії не змінити. Імперії рано чи пізно розвалюються, а сила людського духу, сила правди та сила віри житимуть вічно.
В час терору проти Церкви і народу Владика Андрей дав приклад безстрашного і непохитного наслідування Христу.
Своїм життям він довів, що ідоли завжди падають, а Віра, Надія, Любов залишаються з нами. І Господь Бог теж залишається з нами, назавжди.
Упевнений, що ми подолаємо всі випробування. Упевнений, що ті випробування, які постали перед боголюбивим Українським народом, минуть. Здійсниться пророцтво митрополита Андрея, яке він висловив в свій передсмертний час, пророцтво про Україну: «Україна увільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнювати високорозвиненим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в ній. Все те буде, як я кажу, тільки треба молитися, щоб Господь Бог і Мати Божа опікувалися над нашим народом, який стільки витерпів, щоби ця опіка тривала вічно».
Дорогі брати й сестри!
Щиро вітаю вас із Днем Хрещення Руси-України, який ми так широко відзначали вчора в Києві. І згадували нашого Великого рівноапостольного князя Володимира, який рівно 1000 років тому скінчив своє земне життя. Ця дата свідчить про глибокі і міцні корені української європейської цивілізації.
Князь Володимир стояв на зорі християнства на наших землях, а митрополит Андрей, наш сучасник, в повноті жив цим християнством.
Україна є і завжди буде!
Слава Україні!

00000